У будівництві використовують різні види кріплення. Найпоширеніші з них: гайки, болти, шурупи, саморізи, які виготовляються з шестигранника, а він в свою чергу, з високоякісної легованої сталі.

Для створення декоративних конструкцій використовують нержавіючий шестигранник. При виготовленні сходів і перил, балконних огорож, огорож на оглядових майданчиках використовують також шестигранник.

Розміри шестигранника можуть варіюватися в межах від 3 до 100 мм. А виготовлятися він може двома способами: гарячекатаним або каліброваним. Сталевий шестигранник випускається за двома ДЕСТами – 8560-78 і 2879-88, які регламентують технологію виробництва. По першому стандарту проводиться калібрований прокат, а по другому – гарячекатаний.

Завдяки калібрування цей вид металопрокату має точні розміри, а тому отримав широке поширення в областях, де потрібна високоякісна сталь, що має точні профілі.

Використання шестигранників дуже зручно, вони не стискаються, не розтягуються і не згинаються, стійкі до перепадів температур і здатні витримувати високі. Термін експлуатації складає близько 50-ти років, при цьому корозії він не піддається завдяки наявності нікелю і хрому в його складі. Стійкий до впливу різних агресивних середовищ, що дає можливість використовувати його для виготовлення механізмів і деталей в хімічній промисловості.

У компанії Металлмаш ви можете купити шестигранники калібровані і гарячекатані. Якщо ви відчуваєте труднощі з вибором потрібного металопрокату, досвідчені менеджери Metallmash допоможуть вам у виборі необхідної марки, в залежності від сфери її подальшого застосування.

Одним з найбільш затребуваних видів металопрокату є пруток сталевий.

У виготовленні прутків може застосовуватися метал різних властивостей. Тут може бути легована, високолегована, низьколегована або вуглецева сталь.

Найбільше застосування сталевого прута завоювало машинобудування і будівництво, тому як саме пруток є хорошою заготівлею для деталей різного роду: гвинти, болти, шпильки, ресори.

У побуті сталевий пруток використовують для виготовлення огорож, елементів балконів, сходів і декоративних елементів.

Перетин сталевих прутків може бути різним: круглий, квадратний, шестигранний, овальний.

Сталевий пруток хороший тим, що досить міцний і довговічний, стійкий до деформацій і корозії.
З естетичної точки, такий пруток відмінно поєднується з іншими елементами конструкцій і матеріалами.

Працюючи з таким прутком, чи не виникнуть складності в процесі зварювання і його формування, а також є можливість в різній його обробці, що є дуже зручним.
Якщо застосування сталевого прута вимагає підвищеної міцності, тоді вдаються до оцинкованого сталевого прутки. В даному випадку оцинковка може здійснюватися двома способами: гарячим і гальванічним. Якщо пруток в діаметрі менше 10 мм, його оцинковують гальванічним способом, так як при високій температурі вироби можуть деформуватися. Прутки понад 10 мм діаметром оцинковують гарячим методом. Вони не бояться високих температур. Пруток сталевий оцинкований застосовують для організації блискавковідводів, вертикального і горизонтального заземлення. Термін служби заземлюючих пристроїв – до 25 років.

Купити сталевий пруток ви можете в компанії «Metallmash», яка є одним з найбільших постачальників металопрокату, за доступними цінами і в короткі терміни поставки. У «Metallmash» ви знайдете широкий асортимент продукції і марок виробів з нержавіючого металу, що дозволяє вибрати найкращий варіант для забезпечення максимально ефективного виробництва.

Всім відомо, що сталь є одним з найважливіших конструкційних матеріалів. Сфера застосування її досить велика. Її використовують в машинобудуванні, верстатобудуванні, будівництві та інших промислових галузях.

Якщо розглядати класифікацію сталі, то за своїм хімічним складом сталь розділяють на:

– вуглецеву,
– леговану.

Вибір марок сталі досить великий, і в залежності від цього, та чи інша сталь володіє своїми характеристиками та якостями.

Сталь, про яку піде мова нижче – це легована конструкційна сталь 40Х. Якщо говорити про хімічний склад сталі, то саме цифра 40 і каже, що сталь містить 0,44% вуглецю, а ось буква Х говорить про те, що в складі даної сталі міститься легуюча добавка-хром, відсоткове співвідношення якого становить 1,1%. Зовсім маленький відсоток хімічного складу ділять фосфор та мідь (до 0, 035%), нікель та сірка (до 0,3%), а також марганець (до 0,8%).

Легована сталь 40Х є досить міцним і твердим матеріалом, здатна витримувати великі навантаження і при цьому не руйнуватися. Саме ці переваги виділяють її серед інших марок.

За зварюваністю сталь 40Х відноситься до 4-ї групи. Це говорить про те, що її не так просто зварити. І навіть після зварювання є великий ризик появи тріщин на шві. Зварюють таку сталь обов’язково з попередньою термообробкою, а також підігрівом в процесі самого зварювання. При використанні контактно точкового зварювання необхідно і після зварювання застосувати термообробку.

Область застосування легованої сталі 40Х досить різноманітна. Хоча найчастіше з неї виготовляють деталі обертання: вали, осі, рейки, втулки та інші. Також її широко застосовують для ріжучого інструменту. Така сталь добре служить і в тих конструкціях, які експлуатуються при низьких температурних режимах.

Ні для кого не стане новиною те, що будь-який спав володіє своїми характеристиками, має особливий склад елементів, сферу застосування та призначення. Що таке сталь 45 і що це означає?

Сталь марки 45 означає, що в складі сплаву міститься 0,45% вуглецю, а ось частка інших домішок зовсім незначна. З домішок до складу стали 45 входять: хром, мідь, нікель, кремній. Сталь цієї марки відрізняється особливою міцністю, пружністю, зносостійкістю.

Якщо говорити про характеристики сталі 45, то з упевненістю можна сказати, що даний сплав має високу твердість і з легкістю реагує на високі температурні режими.

Таку сталь найчастіше використовують в промисловості, зокрема, вона йде на виготовлення валів (розподільних і колінчастих), шестернів, бліндажів, шпинделів, кулачків, циліндрів і т.п.

Сталь 45 вважається матеріалом важкозварювальним, однак йому не властива відпускна крихкість. Це досить вагомий фактор при створенні конструкцій складних форм і конфігурацій.

Ще з давніх часів людина використовувала у побуті все те, що знаходила у природі. Все починалося з приручення тварин, видобутку вогню, окультурення різних рослин. Прийшов час, коли людина навчилася обробляти метали. Кам’яне знаряддя змінилося на бронзове і мідне. А ось коли прийшла черга виробів із заліза, вони заслужили свою популярність по всьому світу. Пізніше, коли люди помітили, що при додаванні в залізо різних домішок, його властивості значно поліпшуються, з’явилася сталь.

У наш час сталь використовується практично у всіх галузях, вона стала практично незамінною в сьогоднішньому житті. Не можна не відзначити найголовніші переваги цього сплаву. Такими перевагами безсумнівно є її міцність, пластичність, пружність, втома, жаро- і холодостійкість.

Класифікація сталі

Класифікація сталей проводиться по:

• хімічному складу;
• структурному складу;
• якості;
• за ступенем розкислення і характером затвердіння металу у виливниці;
• за призначенням.

Якщо говорити про хімічний склад сталей, то їх прийнято розділяти на: вуглецеві та леговані. Однак перші (вуглецеві) можуть мати різну кількість вуглецю в своєму складі. Тому їх ділять на:

– низьковуглецеві (до 0,25% С),

– середньовуглецеві (0,25-0,6% С),

– високовуглецеві (0,6-2% С).

Леговані стали за змістом легуючих елементів діляться на:

низьколеговані – до 4% легуючих елементів,

середньолеговані – до 11% легуючих елементів,

високолеговані – понад 11% легуючих елементів.

Основы технологии закаливания металлических изделий пришли к нам ещё из древности. С самого начала у человека была необходимость в обработке орудия для работы или оружия, которая придавала бы изделию более высокую плотность и твёрдость путём уменьшения его пластичности. Так была изобретена закалка: металл вначале разогревался, а затем резко охлаждался. Реакции, которые происходили при этом, давали нужный эффект придания прочности.

Долгое время данный метод был универсален и использовался во все времена. Но с появлением нержавеющей стали появилась необходимость в усовершенствовании этого процесса, поскольку перегретая нержавейка может утратить углерод, что снизит её качество. Таким образом, несмотря на изначальную повышенную твёрдость, при неправильной обработке такая сталь может стать более хрупкой.

Из-за этого возникла необходимость в усовершенствовании методов обработки. Например, к одному из наиболее используемых видов нержавеющей стали – мартенситному, часто применяется процесс закалки, но при этом используется термическая обработка с быстрым отпуском для получения большей вязкости. Кроме того, вода используется редко, чаще всего применяются масла, щёлочи и соли.

На сегодняшний день различают следующие виды закалки:

1. Глобальный. При таком методе изделие нагревается целиком.
2. Локальный. Характеризуется частичным нагреванием изделия там, где это необходимо.

Способы закалки стали в зависимости от степени нагрева

В зависимости от способа нагрева и охлаждения, выделяют так же ступенчатую закалку, изотермическую и закалку с самоотпуском.

Кроме этого, чтобы избежать перегрева, используются так же дополнительные механические способы обработки. К такому методу относится поэтапное охлаждение, при котором понижение температуры будет постепенным, в результате чего можно создать сверхпрочный материал.

Чтобы сохранить сочетание пластичности, вязкости и прочности в нужных пропорциях, применяется поверхностная закалка стали. Её преимущество в том, что в отличие от химико-термической обработки, она не занимает много времени и допускает автоматизацию технологического процесса. Такой метод закалки широко используется там, где нужно изготовить серию деталей одного типа, например в автомобилестроении.

Таким образом, на сегодняшний день используются усовершенствованные методы закалки тех, что использовались в древности. Благодаря современным технологиям, сейчас существуют различные методы, позволяющие изготовлять различные виды нержавеющей стали без потери её качества.

По материалам: «Metallmash»

Сталь – один из наиболее широко используемых металлов. Это обусловлено не только её свойствами, а тем, что она имеет различные марки, подходящие для заданной конкретной области. Так, выделяют следующие разновидности: строительные, конструкционные, инструментальные и с особыми свойствами (например, жаростойкие, высокопрочные и жаропрочные).

Каждый из видов используется в отдельной сфере:

1. Конструкционная сталь. Из неё делают прокат, сварные конструкции и детали машин.
2. Инструментальная. Она используется для изготовления обрабатывающего инструмента.
3. Быстрорежущая. Характеризуется высокой твёрдостью и сопротивляемостью разрушению. Чаще всего из неё изготавливают быстрорежущие инструменты.
4. Строительная. Наиболее применяется для строительных конструкций. Её особенность в том, что она содержит низкий процент углерода (до 0.25%).
5. Конструкционная. Такой вид делится на легированные и углеродистые, их отличие в дополнительных примесях. Так, первая должна содержать не менее 45% железа.

Основной, и самый главный показатель качества стали – это содержание в ней дополнительных примесей – серы, фосфора и т.д. Чем их меньше – тем лучше.

В зависимости от этого выделяют следующую классификацию:

1. Обыкновенное качество. Она содержит до 0.05% вредных примесей. Такая сталь имеет маркировку «Ст» в начале обозначения.
2. Качественная. Содержание вредных примесей в ней не более 0.035%. Имеет маркировку «Сталь» перед обозначением, но может не указываться.
3. Высококачественная. Имеет до 0.025% вредных примесей в составе. Маркируется буквой «А» в конце обозначения.
4. Особовысококачественная, с максимальным количеством вредных примесей до 0.015%. В конце обозначения имеет маркировку «Ш».

Маркировка стали, не имеющая отношения к классификации качества.

Существуют маркировки, которые не показывают качество и сферу применения стали. Они относятся к более узким областям. К примеру, в зависимости от типа раскисления стали, она может быть:

1. Кипящая (КП).
2. Полуспокойная (ПС).
3. Спокойная (СП). Однако, этот индекс чаще всего не указывается.

Кроме этого, отдельно маркируются легирующие элементы, которые указываются как сочетание их буквенных обозначений и процент содержания. Однако, если сталь имеет в составе менее процента данного вещества, маркировка его содержания может быть опущена.

Современное обозначение наличия дополнительных веществ в составе стали является следующим:

1. Н – никель;
2. Х – хром;
3. С – кремний;
4. Т – титан;
5. Г – марганец;
6. Ю – алюминий.

Так, к примеру, маркировка стали 09Г2С означает, что в её состав входят: 0.09% углерода, 2% марганца и около 1% кремния.

К дополнительной маркировке относятся такие буквы:

1. «Ш» в начале – сталь подшипниковая;
2. «Л» в конце – литейная сталь;
3. «А» в начале – автоматная сталь;
4. «Э в начале» – электротехническая сталь.

Строительные марки стали так же имеют маркировку своих подвидов:

1. «С» в начале – означает текучесть. После неё указывается численный показатель предела.
2. «К» – вариант химического состава.
3. «Т» – термическое упрочнение.

Инструментальные быстрорежущие стали имеют дополнительное обозначение, букву «Р», которая ставится в самом начале, после чего указывается процентное соотношение основного легирующего вещества – вольфрама.

Высококачественная сталь может иметь в конце свою маркировку, обозначающую способ производства:

1. «ВД» – вакуумно-дуговой;
2. «Ш» – электрошлаковый;
3. «ЭЛ» – электронно-лучевой;
4. «ВИ» – вакуумно-индукционный.

Следует обратить внимание, что значение маркировки, стоящей вначале и в конце может отличаться, поэтому нужно учитывать и её положение.

По материалам: «Metallmash»